
Вкладених доріг в селі не було.
Були рови…
Дві коліі хребтом прорізані лісовозами через все село.
Їх гуркіт чути було здалеку.
Шиби на вікнах починали дзвеніти і давали знати – час ховатися.
Ти біг за браму і крізь шпарку дивився на монстрів, котрі гарчали, випускали дим і викидали болото з-під коліс на всі боки. Дитячі коліна трусилися разом з шибками на вікнах. Серце вистрибувало. Ти майже не дихав. Очі не кліпали. Дивився.
Могутність лякала і заворожувала.
Зі своєї дитячої висоти ти вірив – немає там ні водія, ані керма! Саме воно їде – величне і потужне чудовисько!
Ти не відчував себе в небезпеці, ба швидше усвідомлював, який маленький ти є і яким монстросно-великим світ навколо тебе може бути.
Закриваючи небо димом і величчю, чудовиська тягнули ліс на Білорусію, Литву і ще хто-зна куди.
Гуркотіли.
З одного кінця світу в інший.
З твого – в чийсь…
Той світ був невідомий.
В твоєму ж були глибокі рови.
Вони наповнювались недільним дощем.
І тоді ставалось ще одне диво- ніхто з нових друзів не розумів, що ти говорила, але всі звідкись знали, що робити, коли ти вигукувала «лізем в калабаню!!!»
❤️
☘️☘️☘️
Через 35 років, у вже іншому невідомому світі, я дивитимусь на тебе 7-річну.
Ти схлипуючи плакатимеш, тупотітимеш чоботами і нарікатимеш, що труба занадто швидко засмоктала твою найріднішу в світі калабаню.
Зруйнований день, казатимеш ти, через варятську трубу зруйнований день!
😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭
Дощ прийде знову, обійматиму я тебе…
І посміхатимусь…
І буду думати про рови..
І про калабані, життям в тижні..
☘️☘️☘️
Усім, кому потрібно, обіймаю ❤️
☘️☘️☘️
☘️☘️☘️
Галичина:
*Калабаня – калюжа
*Варятський – дурнуватий
☘️☘️☘️
Полісся:
*Брама – ворота
☘️☘️☘️
#галицькийбалак
#поліськийговір
#напівгаличанка
#напівполіщучка
#загубленапоміжсвітів
#вашамама
#tbt