ВіКНО?

Для чого воно тобі, якщо ти ніколи у нього не дивишся?

Ні в автобусі, минаючи зупинки;

Ні в метро, проїжджаючи світлі станції;

Ні в офісі, 
Ні зі спальні, 
Ні з кухні, ні з вітальні.

Навіть не визирнеш! Навіть не глянеш!

Вже краще замуруй, щоб душа у нього не боліла, у вікна!

Бо його прорубали, щоб ти дивилась крізь нього і мріяла, а ти метушишся…

Відпусти суєту

Мрій

☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно, обіймаю 
❤️

Знаєш, 
я дуже хочу бути супер мамою!
Настільки супер, щоб ямка на твоїй щоці ніколи не зникала.

Хочу бути cool!!!
Завжди.

Хочу поводитись відповідно. Знати, коли вставити що до теми, а коли промовчати.

Хочу бути помірною і спокійною. Не реагувати на граблі, котрі били гулі на моєму чолі і от-от зараз вріжуть тобі

Хочу бути терплячою. Дивитися з посмішкою на тебе і чекати, коли ти будеш готовий до рішення. Сам.

Хочу смачно пахнути. Твоїми улюбленими пельмешками і всякими різними смаколиками з пінтересту.

Хочу знаходити правильні слова, коли ти мовчатимеш. Так, щоб ти підіймав очі і говорив, говорив, говорив.

Хочу бути поруч саме тоді, коли тобі найбільше треба. У той самісінький момент. Де б і коли б він на тебе не звалився.

Дуже-дуже хочу.
Але знаю – не буду.

Буду звичною –
То надто прискіпливою
То в думках відстороненою
То по дурному веселою
То без причини злою

Буду говорити про те, що болить
Забагато
Нагадувати про те, що важливо
Зачасто

Дратувати. Буду дратувати.
Присутністю. Відсутністю.
Говорінням. Мовчанням.

Пахнути пельменями так і не буду.
Буду бізнес зобов`язана так не пахнути.

Буду пропускати ранки і сніданки
Вечори і цікаві фільми часом також

Так і не навчуся грати на приставці
І далі підсуватиму тобі книжки-
Наполегливо підсуватиму.
Любитиму тебе…
По звичному

А ти любитимеш мене.
Навіть такою – зовсім, зовсім не супер мамою

Знаю. Так і буде ❤️

☘️☘️☘️

Для мами, особливо працюючої мами, навчитися як вправлятися з почуттям вини є набагато важливішим, ніж як вправлятися з часом. (Guilt management Vs Time Management)

☘️☘️☘️
You are enough! 
Make this School Year Memorable!
☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно, обіймаю ❤️

Незалежною,
Будь незалежною!
Від чиїхось очікувань
Від чиїхось переконань
Від чиїхось дурнуватих «будь така», чи «така», чи «ось така», чи «усяка»

Не залеж
Від грошей
Від впливу
Від влади
Від сили
Від них

Не залеж!!!

Заткни вуха як треба, мугикай собі під ніс «Чорні очка, чорні очка, чорні очка, як тееерен» або заведи на всю гортанку «Реве та стогне Дніпр широооооокий!», але не залеж!

НЕ ЗАЛЕЖ!!!

Просто будь ❤️

Будь собою

Справжньою,
Щирою до сліз,
Співочою до болю,
Привітною до реготу,
Квітучою до запаморочення,
Благодатною до щему в серці

Щасливою. Будь Щасливою.

Та найголовніше,
Живою…

Прошу тебе,
Будь

❤️

Усім, кому потрібно, обіймаю

❤️

#незалеж

Буває так, що ти вибираєш річ
А буває так, що річ вибирає тебе…

Ти і не знаєш, коли
І не думаєш, як
Не плануєш
Зовсім
А він
Вже
Існує 
Зв’язок…

Береш до рук і дивуєшся:
Ніби й не річ зовсім, а
артефакт якийсь –
Душу має
Жиє

І ти просишся до того життя.
Щиро так щиро просишся!

А як візьмуть – то тішишся,
Щиро так щиро, як дитина, тішишся.

Бо то не ти річ вибрала
А річ тебе…

🍀🍀🍀

Чари та й годі. От як в таке не повіриш?

🍀🍀🍀

Усім, кому потрібно,
Обіймаю
❤️

Неспокій наповнює кожну щілину

Листя починає тривожитися
Ти Чуєш? Чи Чуєш? Чуєш?

Потужніше
Голосніше
Сильніше

Стовбурі гнуться
Тягнуться
Ближче

Коріння тримає
Коріння впирається
Коріння бундючно вперте

Не смій! 
Дослухайся до того, що кажу!
Ти належиш ТУТ! Тут твоя земля! Будь!
Не дам тобі загинути! Чуєш?
Триматиму!
Доки
Є

Вітер не дбає
Вітер жене куди хоче
Вітер він такий – йому все розвага

Може пестити
Може завмерти
Може розсердитися
Почати вгинати стовбурі

Увесь світ йому дім
Він без коріння
Завжди був
Таким

Якби не дощ, була б біда…

До вітру,
До листя,
До стовбурів,
До старого коріння,
Загримів, як батько до дітей

Гей! Гей! Гей!
Не гідно!

Шшшшшшшшшшшшш
Ану будьте тихо

І змовкли всі
Вмилися
Стихли
Свої 
Ж

☘️☘️☘️

Буде неспокій, і тривога, і вітер буде, 
а потім буде веселка…

Головне триматися коріння

☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно,
Обіймаю
❤️

Так

Що так?

Усе, що спитаєш – так
Усе, що відчуєш – так
Усе, що захочеш – так

Чому?

Бо досвід потребує простору та світла
у думках, у бажаннях, у мріях, у діях, 
у можливостях!
Всюди!
Тому
Так!

Справді?

Без сумнівів

Коли?

Завжди!

Навіть коли ти дорослий?

Тоді понад усе.

❤️

☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно.
Обіймаю

❤️

Так шкода дитини
Не може ходити мале
Як мамі і татові дивитися?
Переживати щоденні турботи? 
Думати про майбутнє?
На що сподіватися?
Чого чекати?
Від кого?

Душа болить
За каліку

☘️☘️☘️

Тату, мамо, а чому?

Бо все не так як виглядає
Бо всього не розумієш
Бо поживеш побачиш
Бо хочу добра тобі
Бо світ жорстокий
Бо ти ще замалий
Бо життя покаже
Бо я знаю краще
Бо я то пройшов
Бо я так сказав
Бо люди різні
Бо всі заздрісні
Бо все змінилося
Бо не той час тепер
Бо довіряти не варто
Бо по іншому не працює
Бо мій досвід мізерний такий

А воно тримає за палець
Дивиться на всесвіт
Твоїми очима
І довіряє

❤️

☘️☘️☘️

Каліцтво світогляду
Різниться від каліцтва фізичного
Виключно часом прояву

Не калічте
Один одного

☘️☘️☘️

Усім кому потрібно,
Обіймаю
❤️

Автор Картини: Ihor Khoynyak 
«Життя чудове, малюк»

Гойняк Ігор народився у 1956 році в Тернопільській області. У 1981 році закінчив Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва. З 2000 року живе і творчо працює в Іспанії

«Колись»
Чіпке таке слово

☘️☘️☘️
Колись усе було набагато смачніше-
Кефір був у шкляних банках 
Під фолієвою кришкою
Справжній був
Колись

☘️
До Італії поїду-
Вештатисумя вузькими вулицями,
Вітатимуся з незнайомцями – buongiorno,
Їстиму шпагетті скільки захочу,
Питиму червоне вино,
Сміятимуся,
Колись

☘️
Буде у мене камін – ось тут!
Запалюватиму його,
Читатиму щось,
На Різдво,
Колись

☘️
Сьогодні 
З’їм той шматочок
П’яна вишня – чи ж часто трапляється?
Відмовлюся іншого разу,
Колись

☘️
Слухай,
Іди геть з моїх очей,
Ніколи в світі не пробачу тобі
Хіба можна забути усе?
Ніколи, чуєш!!!
Може хіба
Колись…

☘️
Була ти іншою 
Відкритою була 
Довірливою та щирою
Дурною до нестями і нестримною
Була привабливою такою ти
Давно Колись

☘️
Колись діти виростуть,
Розбіжаться, а ми тоді на море!
Га? 😉

☘️
А пам’ятаєш, тут липа росла, колись…
Немає більше…

☘️☘️☘️
От озирнешся, колись,
А вони зникли-
Можливості
Дерева
Люди
Час

Залишилось «Колись»
Тліє

☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно
Обіймаю
❤️

Ти скрипаль.

В неймовірному галасі міщанського ресторану.

Пяні обличчя перекрикуватимуть твоє виконання.
Схмелілі тіла намагатимуться рухатися з тобою в унісон.
Шклянки зі дзвоном та зойками летітимуть об підлогу.
Спалахи телефонів разитимуть в твоє обличчя.

А ти, 
закривши очі, 
залишишся вірним своїй мелодії.

Кожним звуком,
Кожним подихом,
Кожним доторком.

Бо ти скрипаль.
Вона живе
В тобі

Мелодія

❤️
Чи було обіцяно, що буде легко?

Було обіцяно, що буде щиро,
якщо обереш той шлях.

❤️
Усім, кому потрібно.
Обіймаю
❤️

Щастя
.
знаходиться 
.
десь 
.
на 
.
тонкій 
.
межі 
.
усвідомлення 
.
між
.

«ти унікально особливий»
_____________та _______________
«ти абсолютно такий, як усі»

☘️
Балансуй.
☘️

Один камінець в одній кишені.
Другий в іншій.

Торкайся то одного, то іншого.

Нагадуй собі, 
коли сумнів закрадається-

Ти всесвіт! 
Не існувало і не існуватиме іншого
з твоїм плином думок, 
з твоїм часом буття,
з твоєю генетикою, 
з твоїм досвідом, 
з твоїм єством

Ти Є унікально особливим!!!

❤️

І от, 
як тільки 
відірвешся від землі, 
а
інші
почнуть ставати 
меншими, меншими, меншими,
швидко затискай у руці інший камінець!

Нагадай, що насправді
Нічого особливого немає у тобі –

Образа болітиме вам однаково,
Душа радітиме радощам рівноміць,
Сподівання грітиме думку рівносильно,
Любов буде глибоко бажанною,
Страждання? – до болю ні,
Обидвом вам…

Повір

☘️☘️☘️
Щастя воно там.
Балансуй.
☘️☘️☘️

Усім, кому потрібно,
Обіймаю
❤️