Коли темінь навколо непроглядна, а небо твоє розрізає блискавками та громами на тисячі дрібних скалок; коли кидає тобою поміж хвиль високих життєвих так, що сил боротися здається вже немає – вони раптом променем серед бурі нічної з’являються
ЛЮДИ МАЯКИ
Їх нечіткий сигнал на початках має лише одну мету – дати тобі маленьку надію.
Проте найслабша надія в найвагомішу мить є найпотужнішою силою.
Турбулентність світу раптом стихає (навіть якщо уявно) і тонка примарна нитка світла переростає у все твоє єство; наповнює кожну твою клітину і втілює в тобі такий спокій, що в якусь мить, серед глибокого вирою бурі життєвої ти раптом починаєш посміхатися.
Світло переможе темінь!
Все буде добре!
Земля там!
Я тут!
Інколи найвідважніша боротьба – це перестати боротись і довіритись світлу.

Яке ж це щастя відшукати і знати, що в твоєму всесвіті є
ЛЮДИ МАЯКИ
❤️