
Коли я була малою, я не боялася мріяти.
Мріі були кольоровими,
яскравими,
Б
Е
З
М
Е
Ж
Н
И
М
И
Глибшими ніж океан
Довшими ніж річка Ніл
Ширшими ніж цілий всесвіт
Досяжно радісно можливими!
❤️
А потім раптом жодної
Я не певна, коли вони почали зникати
Все ніби йшло своім шляхом
Спланованим
Щирим
І якось байдуже навіть спершу було
Ну нема, той нема
Осягла
Може
Все?
Проте щоразу, коли пам’ять поверталася до маленької дівчинки – на одинці з собою – обличчя розпливалося в посмішці.
Але ж і мріяла я ❤️
Чому ж перестала…
І прийшло усвідомлення, що
перекроіла я мріі своі з
несподівано
кострубато
розляпано
кольоро
теплих
на
витончено обгрунтовано вирівняно потрібні
.
.
.
І стало сумно
Бо
Мріі, вони, знаєш, мають здатність збуватися
❤️
Прорубала вікно собі, там де мріяла 😜
#напівгаличанка #напівполіщучка #загубленапоміжсвітів #вашамама