Чуб

Собаче життя в селі тяжке.
Може тому, що і сільське життя часто собаче…

Пес сидить на ланцюгу і сенс життя у нього один – бути злим.
Гавкай, гарчи і відлякуй того чужого за ворітьми – хто б то не був.

Інша справа – Аза.
Не пес вона була зовсім.
Аза була та ще собі загадкова жіноча особистість !

Гуляла сама по собі.
Кохала сама по собі.

Сама по собі вибирала на кого бути злою, а кому дозволяти себе за хвіст тягати.

Аза була інша.
Вона була наша.

Розуміла хто в хаті є хто:
ставилася з повагою до батька,
слухала коли треба нашу маму,
дивилася крізь «пальці» на мене
і
любила Іринку…

Стрибала, коли сестрі було радісно,
Плакала з нею, коли їй було сумно,
Добровільно їй належала
і не прагла іншої долі,
аніж любити
безмежно
віддано
її

☘️☘️☘️

Іринка принесла її додому зранку.
Хтось хотів втопити щеня, бо мало нещасну долю народитися дівчинкою…

Сестра стояла в дверях сіней, зарюмсана від сліз і по коліна в болоті.

6 річна мала, з двома темно-карими очима, повними гніву між нахмурених брів, не благала, а заявляла: Виженете щеня, виганяйте мене!!! Піду з ним в світ!!! Щоб знали!!!

І всім стало страшно…
Ніхто не хотів щоб дитина «йшла у світ»