Бабцин дарунок.
В державних умовах вічного дефіциту і життєвої необхідності знати усіх зав-складів по імені і батькові, то була велика справа!
Маленькі, крихітні шестипроменеві зірочки виблискували з-під нашого розкуйовдженого волосся і були безкінечною причиною заздрості в школі.
– Покажи-но навушнікі?
– То не навушнікі, то кульчики!
– Шо?
Зніяковіння на дитячих обличчях навіювало розуміння – ніхто крім нас цього слова «кульчики» не знає.
Цей факт додавав кульчикам значно більшої вартості ніж те, що вони були золотими.
Кульчики ніколи не знімалися.
Ніколи мама не тримала їх в шухляді, чи ховала за сімома замками, чи сварила за них.
Ми їх носили до колгоспу по траву кролям, до лісу по ягоди, до школи за наукою, до ставку за болотом в вухах.
Всюди.
Усе наше життя.
☘️☘️☘️
Я передала кульчики тобі.
Вважала на те, коли ти їх вдягаєш.
Та замок, коли ти плавала, розщепився.
Я до школи дзвонила. Басейн спускала. У всі закутки дивилася. Марно.
Загубився…
Забрала вода…
☘️☘️☘️
Відпускати завжди тяжко
Проте дуже потрібно
Пам‘ятай❤️
☘️☘️☘️
Кульчики (Галичина)- сережки
Навушнікі (Полісся) – сережки
☘️☘️☘️
#напівгаличанка
#напівполіщучка
#загубленапоміжсвітів
#вашамама
#tbt #letting_go
Best Tukas Moments 