Де ти?

Любові забагато не буває. ~ Люди кажуть.
Буває. ~Життя показує.

☘️☘️☘️

Любиш іх ще до існування – в своїх думках, мріях, сподіваннях

Любиш іх у своєму єстві – з усіма ранішніми нудотами і штовханнями попід ребра

Любиш їх маленькими – коли тримають за руку, обіймають за ногу, ховаються за спину, куйовдять волосся, висять на плечах.

Любиш їх старшими – коли гримають дверима, наступлюються як сичі, бурчать у відповідь, дивляться крізь тебе.

Любиш іх дорослішими, коли повертаються додому з розбитими колінами, серцями, мріями

Любиш, коли телефонують
Любиш, коли забувають

Любиш, коли обіймають
Любиш, коли втікають

Любиш до реготу
Любиш до щему
Любиш до сліз
Любиш 
❤️

І вся ця 
безмежна, 
безкінечна, 
безкорисна любов 
заповнює твоє життя 
крапля за краплею до межі.

Ти думаєш: любити більше не можливо…
І любиш. 
Ще.

❤️

Де ти? 
В цій глибокій любові?
.
.
.
Хоч інколи.
Дозволь собі бути вільною.

Любові буває забагато.
І це знесилює.

Створи простір між СОБОЮ і ЛЮБОВЮ
Дозволь собі бути

☘️
Вони Є усім твоїм життям
І лише його ЧАСТИНОЮ водночас
☘️

Усім, кому потрібно
Обіймаю
❤️